Олексюк
Ольга (9 клас).
 Квіти життя Квіти життя - це діти. Ви повинні це розуміти. Вони такі беззахисні й маленькі. Сором`язливі, милі та гарненькі. Їм все цікаво, вони хочуть все уміти, Та все на світі розуміти. Ми повинні їм допомагати, І маємо це пам`ятати. Дітки, завжди усміхайтеся! Стрибайте, бігайте і грайтеся. Сміх – це життя! Що зробить кращим майбуття. Хай будуть усмішки на устах у дітей. Хай закарбуються вони у пам`яті усіх людей. |
Шинкарук Інна (10 клас).
Рідна сторона
Україна-наша рідна мати.
Це домівка кожному із нас,
Це той край , що зігріває серце
І милує око повсякчас!
Я люблю шалено Україну,
Я люблю її ліси й гаї,
І ту мову, рідну, солов’їну ,
Що лунає в кожному вікні!
Я шаную її землю, небо,
Те колосся, що горить вогнями
І мені нічого більшого не треба.
Я горджуся рідними піснями!
Україна безмежно красива держава.
Я люблю її, дуже люблю,
Але в мене є ще одне місце на світі,
Для якого я все віддаю!
Це моя маленька Батьківщина,
Той найкращий, наймиліший край,
Це моя рідна Житомирщина,
Життя на якій – рай!
Житомирщина – це ліси і ріки,
Це простори широкі й поля,
Це мої найрідніші потіки,
І родюча , багата земля!
Я люблю свою маленьку Батьківщину,
Я люблю її у сні і наяву,
Я люблю її хорошу днину
Я люблю її. Й на ній живу!
Це той край, що милує око з дитинства,
Що зігріває серденько щодня,
Що сплітає восени з горобини намисто,
І чіпляє грибочка до пня!
Це той край, що навчив мене, як треба жити,
Як працювати потрібно мені.
І я знаю тепер, що треба робити,
Як сміється сонечко у вікні!
Я люблю природу ту прекрасну,
Що навколо мене є завжди,
Я люблю її широкі клени,
Люблю я і вербу, що біля води!
Це край моєї втіхи і сльози,
Це край моїх найкращих дум і вчинків,
Це рідне слово близької душі
І мила солов’їна пісня влітку!
Люблю свій край і ви його любіть,
Бо саме з нього ви підете в люди,
Бо саме він навчає вас, як жить
І кращого нема і не буде!
