Вірші учнів школи.

Олексюк Ольга (9 клас). Квіти життя Квіти життя - це діти. Ви повинні це розуміти. Вони такі беззахисні й маленькі. Сором`язливі, милі та гарненькі. Їм все цікаво, вони хочуть все уміти, Та все на світі розуміти. Ми повинні їм допомагати, І маємо це пам`ятати. Дітки, завжди усміхайтеся! Стрибайте, бігайте і грайтеся. Сміх – це життя! Що зробить кращим майбуття. Хай будуть усмішки на устах у дітей. Хай закарбуються вони у пам`яті усіх людей.

Шинкарук Інна (10 клас).

Рідна сторона

 

 

Україна-наша рідна мати.

Це домівка кожному із нас,

Це той край , що зігріває серце

І милує око повсякчас!

 

Я люблю шалено Україну,

Я люблю її ліси й гаї,

І ту мову, рідну, солов’їну ,

Що лунає в кожному вікні!

 

Я шаную її землю, небо,

Те колосся, що горить вогнями

І мені нічого більшого не треба.

Я горджуся рідними піснями!

 

Україна безмежно красива держава.

Я люблю її, дуже люблю,

Але в мене є ще одне місце на світі,

Для якого я все віддаю!

 

Це моя маленька Батьківщина,

Той найкращий, наймиліший край,

Це моя рідна Житомирщина,

Життя на якій – рай!

 

Житомирщина – це ліси і ріки,

Це простори широкі й поля,

Це мої найрідніші потіки,

І родюча , багата земля!

 

Я люблю свою маленьку Батьківщину,

Я люблю її у сні і наяву,

Я люблю її хорошу днину

Я люблю її. Й на ній живу!

 

Це той край, що милує око з дитинства,

Що зігріває серденько щодня,

Що сплітає восени з горобини намисто,

І чіпляє грибочка до пня!

 

Це той край, що навчив мене, як треба жити,

Як працювати потрібно мені.

І я знаю тепер, що треба робити,

Як сміється сонечко у вікні!

 

Я люблю природу ту прекрасну,

Що навколо мене є завжди,

Я люблю її широкі клени,

Люблю я і вербу, що біля води!

 

Це край моєї втіхи і сльози,

Це край моїх найкращих дум і вчинків,

Це рідне слово близької душі

І мила солов’їна пісня влітку!

 

Люблю свій край і ви його любіть,

Бо саме з нього ви підете в люди,

Бо саме він навчає вас, як жить

І кращого нема і не буде!